Четвер, 23 листопада 2017

Пити чи не пити артезіанську воду

Валентин БАГНЮК, член Нью-Йоркської академії наук, кандидат біологічних наук                                                       

Урядовий кур’єр “ N47 від 13.03.99 

    Проблема питного водопостачання в Україні, як і в інших країнах сві­ту, існує не ізольовано, а в численних взаємозв'язках з народно-господарськими, водногосподарськими та екологічними проблемами. Її розв'язанню сприяють Водний і Земельний кодекси України, державні стандарти та галузеві нормативні документи, що регламентують утримання джерел водопостачання і забезпечення на­лежної якості питної води.

    Київ п'є воду з Дніпра, Десни, а також з підзем-них джерел. В місті збудовано понад 400 артезіан-ських свердловин глибиною 80-3.50 м, що дають близько 230 тис. кубіч­них метрів артезіанської води щодоби і за­кільцьовані в загальноміську водопровідну мережу. Найбільше свердловин на Оболо­ні, Троєщині, Лівобережжі. Згідно з роз­порядженням голови Київської міської держадміністрації, спорудження павільйо­нів бюветного водопоста-чання артезіанською водою продовжується.

    В цілому вітаючи ідею щодо бюветної роздачі артезіанської води, як фахівець не можу не зробити деяких застережень. Згідно з нормативними документами, в Ук­раїні контроль за якістю води у водопро­відній мережі здійснюється за 25 показни­ками. В той же час, як зазначав відомий вчений у галузі водопідготовки академік Л. Кульський, у водопровідній воді налічуєть­ся близько 20 тис. речовин, серед яких зус­трічаються й небезпечні для здоров'я, особливо за тривалого надходження їх в організм. Директор Інституту колоїдної хі­мії і хімії води НАН України академік В. Гончарук сповіщає про вміст у питній воді майже 500 шкідливих органічних домішок. До того ж часто невідомо, як впливають на живий організм комбінації тих чи тих ін­гредієнтів, навіть за умови дотримання їх граничних концентрацій.

    Свого часу за пропозицією академіка Л. Кульського, до питної вода, зокрема міне­ральної, додавали невелику кількість солі срібла з метою її знезараження і консерва­ції, і ми чимало років смакували її, не пі­дозрюючи, що ця вода за умови частого вживання зумовлює серйозні розлади здо­ров'я. Бо срібло належить до важких мета­лів з 'високою біологічною активністю, здатне накопичува-тися в організмі людини, зокрема в нирках, і шкідливо впливати на здоров'я. Нині чимало людей тривалий час вживають «срібну воду», 'забуваючи, що вона лікарський засіб і що її слід пити ли­ше короткий час для лікування деяких-хво­роб під контролем лікаря. Якщо ж враху­вати, що до нашого організму щоденно потрапляють іони десятків металів, неві­домо в яких кількостях і пропорціях, то не­важко зрозуміти всю гостроту проблеми. Тим паче передбачити віддалені наслідки цього процесу.

    Деякі райони міста обділені артезіан­ською водою, а деякі відмовились від неї свідомо. Річ у тім, що в 66 відсотках свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що вимагає побудови очисних станцій та до­даткового очищення цієї води. Згадаймо сірководневий присмак води з бювету на вул. Кіквідзе, болотяний на площі Перемо­ги. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам Держстандарту «Питна вода» за бактеріологічними показниками. Отож сподіватися на те, що артезіанська вода завжди є ідеальною, підстав небагато. Принаймні раніше, ніж пити, слід було б знати, який її повний хімічний склад і яка біологічна активність, але такі аналізи вельми коштовні.

    Підземні водні горизонти окремих гідро­геологічних районів Києва забруднюються внаслідок проникнення атмосферних опа­дів ,через техногенне забруднені грунти, промислові, побутові відходи, а також під час контактів захоронених відходів з вода­ми верхніх водоносних горизонтів. Істотне значення при цьому мають втрати стічних вод і технологічних розчинів у разі прори­ву трубопроводів підземних і поверхневих комунікацій та колекторів. На території Києва вже існують масивні техногенне трансформовані ділянки: Подільсько-Обо-лонська (15 кв. км), Нижньо-Либідська в долині Дніпра (8 кв. км), трохи вище Середньо-Либідська (6 кв. км), Дарницька (З кв. км), в районі Пирогівського звалища побутового сміття (15 кв. км) та інші.

    Виявлено також природні ділянки надто трансформованих вод (доломітні, содові, лужні, хлоридні, натрієво-магнієво-каль-цієві, кислі хлоридні, залізовмісні, хлорид-но-амонійні води тощо). Загальний вміст солей в них коливаєть­ся від 0,5 до 12 г/л. У цих водах концентра­ція аніонів хлору може перевищувати ГДК в 20 разів, сульфатів — у 2,2, нітратів — у 11, амонію — в 750, двовалентного заліза — в 5000, марганцю — в 240, ртуті — в 840, фосфору — в 115, свинцю — в 7, ва­надію —в 3, берилію — в 7,5, цинку — в 6,4, кобальту і нікелю в 2, барію — в 9, ти­тану — в 10. До останніх нерідко додають­ся синтетичні поверхневоактивні речовини (ПАР), які перевищують ГДК в 14, наф­топродукти, яких більше в 15 разів.

    Зустрічаються й інші не менш токсичні інгредієнти. Безконтрольне й тривале ви­користання таких підземних вод як питних може спричинити різні захворювання у людей (отруєння важкими металами, ніт­ратами, аміаком, остеопороз, флюороз, гі­поплазія і інші мікроелементози). Отже, повністю переходити на артезіанську воду не раджу, бо вона, як правило, є умовно питною і може слугувати лише додатковим джерелом водопостачання.